АФІНСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО КОНГРЕСУ ЕТНІЧНИХ РЕЛІГІЙ (2025)

Read the declaration in other languages: English | Hellenic | Norwegian | Slovak

«Внесок етнічних релігій у формування європейської ідентичності»

Європейські етнічні традиції та релігії значною мірою сформували характер та світогляд європейців і становлять підґрунтя європейської культури, що охоплює майже все – від народних звичаїв і науки до мистецтва та філософії.

Ці традиції – не просто пережитки минулого, а жива, потужна та історично підтверджена основа, яка постійно й позитивно впливала на розвиток європейських суспільств упродовж історії. Водночас вони дають багатьом людям можливість пробудитися та відкрити свою етнокультурну унікальність.

Етнічні релігійні традиції – це більше, ніж просто духовні системи вірувань; вони є основою соціальної згуртованості, культурної тяглості та колективної пам’яті. Через ритуали, символи й оповіді вони створюють зв’язки всередині спільнот, сприяючи формуванню почуття належності та спільної ідентичності.

Етнічні релігії є рушійною силою формування етносів, які можуть розмовляти різними мовами, але описують і осмислюють Космос з допомогою схожих світоглядів. Європейські етнічні релігії – одна з головних сил, що сформували нашу ідентичність та відповідають за існування й збереження спільноти європейських етносів.

Етнічні релігії та традиції – це охоронці, зберігачі й творці нематеріальної культурної спадщини, чинники духовного оновлення сучасної Європи та життєво важливий каталізатор соціальної єдності. Коли вони культивуються й зміцнюються, вони водночас відроджують громади, сприяючи розвиткові таких сфер, як наука, освіта та громадянська активність.

Як свідчать історичні джерела, після часто насильницької заміни етнічних релігій монотеїзмами низка країн зазнала занепаду етичної та духовної цілісності, перетворившись на системи, позначені всеосяжною корупцією та ослабленням моральних засад. У таких суспільствах зовнішність та матеріальний успіх часто цінуються вище, ніж щирість, честь і глибші принципи, які колись визначали традиційний спосіб життя, заснований на автентичності. Відродження етнічних релігій може забезпечити відновлення цієї якості, споконвіку закладеної в культурі, й надати європейській духовності гармонійного, цілющого та сталого виміру – так само, як Ренесанс продемонстрував силу змін, що відбуваються, коли традиції виходять на передній план.

Беручи до уваги історичний контекст Європи та значні трансформації, які визначатимуть її майбутнє, нині як ніколи важливо захищати, вивчати та інституційно підтримувати ці релігії й традиції, не обмежуючись простим зберіганням.

Так ми зможемо скористатися їхньою внутрішньою мудрістю, щоб відповісти на виклики нашого часу й забезпечити Європі майбутнє, вкорінене у спадщині та динамічному розвитку.

ЧОМУ МИ ЗАХИЩАЄМО ЕТНІЧНІ РЕЛІГІЇ ТА ТРАДИЦІЇ?

• Тому що вони дарують кожному народові унікальне бачення самого себе й способу взаємодії зі світом.
• Тому що вони вписують людину в циклічний час постійного відтворення без страху смерті.
• Тому що вони утверджують релігійний плюралізм, який відображається у світі Богів і Богинь як в етносфері.
• Тому що вони створюють історичний континуум Традиції, у межах якого соціальний стан Ідентичності вільно виявляється, дозволяючи тій самій сутності набувати безлічі правомірних форм.
• Тому що вони повертають сенс життю через моделі поведінки, що зміцнюють спільне життя та культурну творчість на благо громади.
• Тому що вони відкривають різні шляхи до осягнення нумінозного в кожній культурі, не вимагаючи виключності для себе, а з повагою визнаючи як рівноцінні автохтонні наративи, що природно виникли з логічного тлумачення природи.
• Тому що вони вимагають найвищої пошани до смертних істот, спонукаючи наближатися до священного не через самопокарання, а через духовне піднесення, яке дарують рідні містерії та ритуали.
• Тому що вони є творчою силою культурного феномену, який ми називаємо етносом. Без них етнос зводився б до випадкової сукупності атомізованих індивідів — позбавлених спільного змісту, зведених глобальною монократією до статусу простих споживачів або взаємозамінної робочої сили.
• Тому що вони віддають пріоритет відповідальності, як фундаментальному принципу будь-якої системи справедливості, замість «прощення».

З Афін, 4 жовтня 2025 року, представники 16 організацій із 14 країн об’єднують свої зусилля, щоб проголосити нашу повагу до традиційних європейських релігій.

Ми шануємо цінність наших предків, а також світогляд і традиції, які вони нам передали. Наша культура й духовність нерозривно пов’язані з нашими релігіями й традиціями та мають бути захищені. Ми звертаємося до всіх урядів Європи та інституцій Європейського Союзу з проханням визнати наші релігії й надати їм таку ж повагу та права, якими користуються інші релігії, визнані в європейських правових системах.

Тому ми вимагаємо наступного:

1) повного визнання етнічних релігій і традицій Європи, підтвердження їхньої історичної та культурної ролі у формуванні етносу й створення спеціальної законодавчої бази для питань, таких як проведення шлюбів і церемоній іменування, із повною юридичною чинністю;
2) інституційної участі представників етнічних релігій у державних заходах, інавгураціях та інших офіційних подіях, де це передбачено.
3) установлення правового механізму захисту всіх ритуалів, звичаїв і днів свят етнічних релігій, пов’язаних із ключовими подіями життя — від народження та шлюбу до догляду за хворими, людьми похилого віку й поховання;
4) створення законодавчої бази для безперешкодної діяльності релігійних організацій (податкові пільги, державне фінансування, а також санкції проти осіб чи організацій, які перешкоджають, зневажають, дискримінують або паплюжать представників етнічних релігій);
5) законодавчої ініціативи щодо надання священним храмам, епіфанічним місцям і/або гаям етнічних релігій статусу суворо охоронюваних сакральних місць – а не лише культурних чи археологічних пам’яток – разом із їхнім природним середовищем (ландшафтом);
6) гарантованого права етнічних релігій на доступ до священних місць, що перебувають під юрисдикцією держави, для проведення релігійних обрядів та інших дій, із дотриманням усіх чинних норм і з повагою до середовища;
7) пошани й визнання священних мов і традицій як фундаментальних елементів етнічної ідентичності;
8) упровадження найкращих практик інших держав щодо визнання та захисту етнічних релігій;
9) перегляду змісту навчальних програм і підручників на всіх рівнях освіти, щоб забезпечити належну повагу та коректне представлення етнічних релігій;
10) гарантованого права вільно відмовлятися від уроків релігійної освіти без соціальної стигматизації або будь-яких перешкод для тих, хто не бажає їх відвідувати;
11) визнання святості Природи та вжиття заходів, спрямованих на запобігання її систематичній та навмисній експлуатації, включно із захистом священних місць, лісів і шанованих дерев від вирубки чи пошкодження;
12) уточнення поняття «традиційність», яке втілюється й представлено виключно етнічними релігіями, корінними для своїх країн;
13) визнання традицій етнічних релігій як частини місцевої традиційної культури в межах національного законодавства.